Яків Гніздовський

Я́ків Гніздо́вський (27 січня 1915, с. Пилипче, нині Борщівський район — 8 листопада 1985, Нью-Йорк, США) — українсько-американський  художник, графік, кераміст, мистецтвознавець.

Народився 27 січня 1915 року в с. Пилипче, нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). Батько — Яків Гніздовський, походив з родини галицької околичної шляхти Гніздовських гербу Кораб. Мати — Марта (уроджена Кубей).

Батьки не примушували до роботи в полі. Закінчив Чортківську гімназію товариства «Рідна Школа».

З 1933 року навчався у Львівській духовній семінарії (малій^[4]). У Львові мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами, пов'язаними з українським підпіллям. Навесні 1934року польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, під час якого були знайдені пропагандивні листівки. Якова заарештували за підозрою в приналежності до нелегального гуртка. Провів у в'язниці кілька днів. Під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності своїх сусідів по гуртожитку. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були зняті.

З 1938 навчався у Варшавській академії мистецтв.

1949 — переїхав у США, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі Brown and Bigelow.Через початок Другої світової війни з 1939 навчався в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Виїхавши із Заґреба в 1944, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949.

1950 — переїхав у Нью-Йорк, улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку.

1956–1958 — удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війни.

Може, автор обкладинки до історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина» (його прізвище заклеєне, вказано інше).

Помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. 5 листопада 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.

Цікаво, що збереглася фотографія Якова Гніздовського, зроблена після закінчення ним семінарії біля могили Івана Франка у Львові. На ній майбутній художник дивиться саме на те місце на Личаківському цвинтарі, де нині є його могила.

Ранній період

Схильність до малювання виявилася в Якова ще під час навчання в гімназії: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. У Львові Гніздовський активно ввімкнувся в художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар». Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитомАндрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він вивчав живопис та графіку.

Навчаючись у Заґребській академії мистецтва Гніздовський також займається в основному живописом. Водночас він звертає увагу на ксилографію. Його перші роботи з дерева, створені в 1944 році, являють собою етюди фігур. Натхнення Яків Гніздовський черпав у гравюрах Альбрехта Дюрера. Одна із найоригінальніших ранніх гравюр художника «Кущ», створена ним тому ж 1944 року, містить елементи, які стануть провісниками його зріліших робіт. Зосередження на ізольованій формі природи, заповнення простору заплутаним переплетенням безлистих гілок — це ідеї, які стануть центральними для його стилю.

За час, що Гніздовський прожив в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, йому вдалося створити лише два дереворізи. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюструючи популярне серед української діаспори видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами.

Американський період

Дебютне визнання в США художник отримав в 1950 році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. Друга нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця». Ця нагорода підштовхнула його до думки переїхати в Нью-Йорк для того, щоб займатися виключно мистецтвом.

У США Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурщиків після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише змушеною заміною, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник був добре відомий у всіх ботанічних садах Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському зоопарку. Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був оранґутанг Енді, який жив в «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкський зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням.

Інша улюблена «модель» художника — вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Ця гравюра була зображена на плакаті дуже успішної виставки Гніздовского в галереї Ламлі Казале в Лондоні.

Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість ксилографій художника була надрукована на васі (японському рижовому папері).

За два неповні роки проживання в Парижі, Гніздовський мав три успішні виставки. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм. Після 1960 року художній авторитет Гніздовського зріс, він здобув міжнародне визнання. Його роботи широко експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великій Британії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету, писав:У 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США. Остаточне визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».

Був членом редколегії журналу екслібристів Великої Британії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва». Він є автором ряду статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».Яків Гніздовський — автор іконостасу для української греко-католицької церкви святої Трійці в Керганксоні, (США).

Спадщина Якова Гніздовського

Митець малював олійними фарбами й темперою, різними твердими барвниками, гравірував на деревяних і металевих дошках, іноді займався скульптурою малих форм. Його спадщина складає сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. Твори Я.Гніздовського зберігаються у приватних збірках та музеях, зокрема в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.

У 1990 удова художника Стефанія Гніздовська передала в дарунок музеям у Києві, Львові й Тернополі ряд його робіт, пізніше роботи художника були подаровані музеям в Івано-Франківську й Чернівцях. Кілька оригіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. У 2005 році вдова художника передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Мола (англ. Leo Mol).

У Науковій бібліотеці НаУКМА, а саме в колекції Омеляна Пріцака зберігаються 12 графічних творів Я.Гніздовського. Також тут зберігаються листи та листівки Я.Гніздовського до Омеляна Пріцака, чий бібліотеку, архів та мистецьку збірку було передано до книгозбірні у 2007 році.

Яків Гніздовський виконав екслібрис Harvard College Ukrainian Seminar, частина якого стала логотипом українознавчого інституту у Гарварді. На логотипі центральне місце займає стилізоване зображення Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії після його перебудови у 18 ст., над яким розміщені три відкриті книги з гаслом Гарвардського університету «Veritas» (з лат.: «істина»). Офіційні документи УНІГУ, всі його видання, Гарвардська бібліотека давнього українського письменства, інформаційно-довідкові матеріали донині містять зображення цього логотипу.

Твори Гніздовського виставляються, публікуються в книжках як ілюстрації. Його архіви розміщаються в Слов'янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки.